Олександрія. Дошкільний навчальний заклад - ясла-садок № 28

   





Консультпункт для батьків та батьків дітей ,що не відвідують ЗДО міста Олександрії

 

Батькам про права дитини

 

 

 

Шановні батьки!

 

 

Наші діти, як і всі люди на Землі мають рівні права та свободи – ці права закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН  від 20 листопада 1989 року.

                                      

Кожна дитина має право:

 

  • На рівень життя необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку.
  • На захист здоров’я та медичне обслуговування.
  • На захист від поганого поводження з боку  батьків або тих хто забезпечує за ними догляд та від відсутності їх турботи  про дитину.
  • На захист від жорстокого, або принижуючого гідність людини поводження чи покарання.
  • На захист від сексуальних домагань.
  • На проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками в разі їх розлучення.
  • На свободу думки, совісті, віросповідання.
  • На особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції.

 

 

Коли порушуються права дитини?

 

 

  • Коли  не має безпеки для її життя та здоров’я.
  • Коли її потреби ігноруються.
  • Коли не задовольняються її основні потреби.
  • Коли, щодо дитини, спостерігаються випадки насильства або приниження.
  • Коли порушується недоторканість дитини.
  • Коли завдається шкода здоров’ю дитини.
  • Коли дитину ізолюють.
  • Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім’ї рішення.
  • Коли вона не може вільно висловлювати свої думки і почуття.
  • Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.
  • Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.
  • Коли навіюють страх за допомогою жестів, поглядів, погроз фізичного покарання.
  • Коли дитину залякують, використовуючи при цьому суспільні установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, лікарню).
  • Коли порушують статеву недоторканість дитини.
  • Коли контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків, якщо немає рішення суду.
  • Коли використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучень, поділу майна.
  • Коли дитині не надається право робити помилки.

 

Діти, права яких порушуються,часто стають соціально і психологічно дезадаптованими. 

 

Оскільки уроки стосунків із навколишнім світом дитина отримує в батьківському домі, через недостатність життєвого досвіду все, що вона тут спостерігає, сприймається нею як норма, як модель людських взаємин, як еталон для власної поведінки. Батьки повинні зрозуміти, що неможна вимагати від дитини виконання будь-якого правила, якщо дорослі самі не завжди ним керуються.

 

 

 

 

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

 

  • Пам’ятати, що дитина це окрема особистість, яка має свої власні почуття, бажання, думки, потреби, які належить поважати.
  • Забезпечити її безпеку, навчити поводити себе безпечно.
  • Не допускати фізичної і словесної агресії по відношенню до дитини та інших людей.
  • Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня, ділитися з дитиною своїми почуттями і власними думками.
  • Пам’ятати про її вік та проте, та його особливості.
  • Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть для неї доступними.
  • Залучати дитину до створення сімейних правил.

 

 ПАМ’ЯТАЙТЕ!

 

 Дитина буде поважати права інших людей, якщо поважатимуть і її права.

 

 

 

 

 

 

Дитина значну частину свого часу проводить у сім’ї. Вона спостерігає життя і діяльність батьків, стосунки між членами сім’ї, засвоює ті морально-правові принципи, якими вони керуються у своїй поведінці, у ставленні до власних дітей, до оточення, до праці. Основи характеру, вихідні життєві установки — все це закладається в сім’ї, і годі чекати добра, якщо педагог навчає одного, а батьки — іншого. Цілком зрозуміло, що переважна більшість сімей сумлінно ставиться до своїх обов’язків з виховання дітей, служить для них прикладом, гідним наслідування. Проте у нас чимало і проблемних сімей, неблагополуччя яких передусім негативно позначається на вихованні дітей.
Для здійснення виховної роботи з батьками ви¬хователю важливо мати чітке уявлення про морально-правову атмосферу сім’ї кожної дитини, володіти вмінням проводити відповідну роботу з батьками з приведення цієї атмосфери у відповідність з мо¬ральними і правовими нормами.

Посиленої уваги вимагають сім’ї, де послаблений або взагалі відсутній контроль за поведінкою дітей, коли їм надається необмежена свобода. Такі батьки помилково вважають, що їхній обов’язок полягає у піклуванні про харчування, одяг, взуття дитини.

В окремих сім’ях дитина змалку слухає цинічні розмови про «вміння жити», де проповідується принцип: «ти мені — я тобі». У сім’ях, де батьки думають більше про себе, ніж про суспільні інтереси, їхні висловлювання з цього приводу дітьми сприймаються однозначно, вони засвоюють помилкові уявлення про те, що в житті потрібно передусім мати на увазі свою власну персону, побільше взяти для себе.

Особливої уваги вимагають сім’ї, де панує грубе, жорстоке ставлення до дітей з боку батьків або старших братів чи сестер. Щоденне знущання батька з матері чи батьків з дітей формують у останніх байдужість до чужого горя. І виростає з дитини злочинець, який піднімає руку на людину. Попередити появу правопорушника в такій сім’ї можливо за умови проведення виховної роботи з батьками, яка має на меті змінити ці аморальні стосунки між членами сім’ї, сформувати в них повагу, почуття власної гідності.

Виховання дітей родиною є обов’язковим, так само обов’язковим є піклування батьків про їхнє здоров’я, фізичний, моральний розвиток та навчання. Виконуючи свої обов’язки щодо виховання, батьки мають поважати гідність дитини, не застосовувати жорстоких і грубих методів виховання.

23 % батьків вважають, що права дитини не пору¬шуються, якщо вони дозволяють собі вдарити свою дитину; лише 41 % вважає покарання неприпустимим за жодних обставин; а 40 % допускають тілесні пока¬рання лише у крайньому разі. А щоб покарати свою дитину, батьки зазвичай обирають такі «методи»: ставлять у куток; не дозволяють дивитися телевізор; не дають солодощів; перестають спілкуватися з дитиною; позбавляють гри; б’ють паском; дають потиличника; лишають саму в кімнаті.

До найбільш неправильних, неприємних і малоефективних покарань належать форми фізичного впливу. Більшість батьків вважає, що фізичне покарання не таке вже й велике зло, або навіть потрібне. Але цей вид виховного впливу аж ніяк не ефективний, як це здається на перший погляд, якщо батьки взялися до фізичного покарання, коли дитина не виконала їхніх вимог, то таке покарання не усуває конфлікту, бо якщо дитина і зробить те, що від неї вимагається, то її діями керують страх та інстинкт самозахисту. До того ж така форма впливу використовується тоді, коли самі батьки не контролюють власної поведінки.

Мовленнєва агресія з боку батьків — лайка, зневага, образа призводять лише до того, що дитина сама послуговується цією моделлю поведінки щодо однолітків.

Заборона має випереджати вчинки дитини або бути негайною реакцією на її небажані дії. Дуже важливо в такому разі контролювати свої слова — варто обмежитися коротким зауваженням «не можна!» й відмовитися від поширеної аргументації. Краще показати своє незадоволення мімікою, жестом, виразом обличчя. Тоді дитина поступово навчиться розуміти, які її вчинки викликають емоційну підтримку батьків, а які — ні. Випереджальна заборона має бути лаконічною й точною. Найпоширеніша форма покарання в родині — покарання «природними наслідками». Це означає обмеження або позбавлення дитини за провину чогось приємного (солодощів, нових іграшок). Але тут можна досягти ефекту за умови, якщо дитина вважає обмеження справедливим, якщо це рішення прийнято з її згоди, є результатом попередньої домовленості. Найкраще не позбавляти дитину чогось, а дещо віддалити в часі радісну для неї подію. Але аж ніяк не варто позбавляти її їжі, свіжого повітря, спілкування з однолітками.